Наступна новина > < Попередня новина

10.06.2020 12:43 давність новини: 22 дн.
Автор:  Пресслужба Вінницького ОУЛМГ
Категорія: Загальні новини

Рідна вінницька берека

Унікальне і ну просто незамінне дерево в лісі: смачні ягоди, лікувальні властивості, цінна деревина, більш посухостійка порода... І наша, рідна! Як вінницькі лісівники повертають нині рідкісну береку лікарську у ліси, відновлюючи лісівничі традиції культивування цієї лісотвірної породи в подільських дібровах?
Вирощують по всій Вінниччині
Традиційно берека лікарська зростала у південних районах Вінниччини (Чечельницький, Крижопільський, Піщанський, Бершадський, Тростянецький). Останнім часом на Вінниччині лісівниками практикується введення її у склад лісових культур по всій області. Начальник Вінницького ОУЛМГ А.О.Бондар наголошує, що лісівники Вінниччини створюють висопродуктивні та біологічно стійкі лісові насадження. Тому до складу лісових культур з головною породою дубом звичайним вводять більш посухостійкі цінні аборигенні та інтродуковані породи: горіх чорний, модрину європейську, дугласію, а також і береку лікарську.
У 2020 році держпідприємствами лісового господарства створено лісових культур за участю береки лікарської на площі 86,1 га. Найбільше – у Бершадському лісгоспі (22,2 га). Садили береку у цьому році також у Могилів-Подільському лісгоспі (15,1 га), Тульчинському ЛМГ (14,8 га), Гайсинському (11,2 га), Дашівському ДЛМГ (7,6 га), Іллінецькому (5,8 га), Вінницькому (5,3 га), Крижопільському (2,8 га), Жмеринському (1,3 га) лісгоспах. У минулому році у лісових розсадниках лісгоспи виростили 60 тис. шт. садивного матеріалу береки лікарської.
Берека – а що це?
Багато мешканців Вінниччини, виявляється, ніколи не чули про цю аборигенну для подільських дібров породу дерева. Та це незнання доволі виправдане, бо ж береки не так багато навіть у південних районах області, та й у складі культур – це молоді насадження, а ще є поодинокі дерева-старожили.
Сьогодні берека вважається рідкісним деревом. Але на початку 19 століття вона була звичною і дуже поширеною деревною породою у лісах центральної України. Масово вирощувалась і дуже активно тоді вирубувалась саме через прекрасні властивості деревини (колір, текстуру, легкість в обробці, міцність). Тому як лісова культура була практично знищена, а на сьогодні має природоохоронний статус, занесена до Червоної книги України.
Однак через те, що «нетоварні» дерева – двоверхівкові, криві, з покрученими стовбурами - не йшли у промислову заготівлю, ми маємо поодинокі столітні береки, які фактично зберегли і продовжили берековий рід. І дають можливість лісівникам зібрати насіння сьогодні для розмноження у лісових розсадниках. Але справа насінництва і вирощування посадматеріалу береки – нелегка, і лісівники шукають свої практичні підходи.
Капризне насіння
Насіння береки, попри те, що заготовити його нелегко, ще й дуже непередбачувано себе поводить при висіванні. Лісівники Вінниччини знають, що воно має низьку схожість, часто сходить наступного року!
Михайло Северин, інженер з лісових культур ДП «Тульчинське ЛМГ», розповідає, що важко зібрати дрібне насіння береки. Достигають ягоди у першій половині жовтня. Причому слід вгадати, щоб не зірвати нестиглі ягоди, і щоб птахи не з’їли. А для такої лісової смакоти - це питання кількох днів! Лісівники і оббивають ягоди, і обривають на висоті, ставлячи драбини:
- В одному кілограмі свіжих ягід – 450 плодів. У одній ягідці – усього 2-3 або навіть 1 насінина. Щоб заготовити 1 кг насіння, потрібно зібрати близько 30 кг ягід! Адже вихід насіння становить приблизно 3 відсотки.
 А готують тульчинські лісівники насіння береки до посіву двома способами. Проводять стратифікацію за 120-150 діб до висіву, тримаючи насінини уперемішку з піском, контролюючи вологість піску, температуру зберігання. Або ж перетирають ягоди і так, не відмиваючи водою, із залишками м’якоті та шкіри, які слугують природним мінеральним добривом, висівають у грунт у короби. Кажуть, що результат від цих методів посіву приблизно однаковий.
Басаличівське лісництво ДП «Гайсинський лісгосп» цього року вперше навесні висаджувало береку супутньою породою з дубом звичайним (3 ряди дуба, 1 ряд береки). Використали власний садивний матеріал, який минулого року вдало виростили у теплиці. Насіння замочували на 12 годин у воді, яке через три тижні дало дружні сходи і хороший приріст, розповів лісничий Андрій Швець.
А от бершадські лісівники не один рік підбирали способи висівання береки, знайшовши свій оптимальний варіант. Адже у той час як більшість лісгоспів лише починають знайомитися з берекою, Бершадський лісгосп вирощує лісові культури з берекою понад 10 років. Заготовляють насіння у Цибулівському, Бершадському, Ободівському лісництвах, а вводять у лісові культури у всіх лісництвах лісгоспу.
- Ми довго не могли знайти підхід у вирощуванні посадматеріалу, і проводили стратифікацію насіння, і висівали з осені, пропарювали його (за принципом того, що птахи поїдають ягоди і насінина перебуває під дією температури 40-42 градуси) – все це не давало очікуваного результату сходів. Потім ми зібрані ягоди перетерли, злегка промили, і з залишками плодів висіяли. Це дало прекрасний результат – сходи були густі, мов щітка! Тим більше, що ми не очікували такої високої схожості і посіяли забагато насіння, – ділиться досвідом директор Микола Краснєєв. – А ще, виявляється, зійшло те насіння, що висівалось рік тому.
На Вінниччині береку вводять у склад лісових культур із головною породою дубом звичайним 5-м рядом або 10-м. А природне поновлення береки – явище надзвичайно рідкісне. Адже під самим деревом ягід практично не буває - їх з’їдають повністю птахи. Однак у Бершадському лісгоспі в Ободівському лісництві спостерігають досить часто явище природного поновлення береки. У тих кварталах багато дорослих дерев: на площі 3-4 гектари – 50-70 дерев.
Берека лікувальна виправдовує свою назву
Оскільки дерево – червонокнижне, то під час планових рубок береку залишають. Зрізати береку можуть, якщо старе дерево починає всихати або іноді буревій звалив одиноке дерево. Це рідкісні випадки, у промисловому масштабі її деревину в Україні на сьогодні не використовують. А загалом використовується берека для виготовлення музичних інструментів, меблів і різних токарних виробів, адже її деревина досить тверда та щільна, добре полірується, не тріскається.
А от ягоди дерева настільки смачні, що ними смакують не лише птахи, а й ссавці, приміром, зайці, лисиці з’їдають ті плоди, що осипаються на землю. А ще лісові мешканці полюбляють споживати і молоді пагони береки. От такі гастрономічні пристрасті і стають перешкодою у бершадських лісівників при вирощуванні лісових культур береки у перші три роки. Розповідають, що не раз звірі поїдали висаджену береку у перший рік, але рослини не гинули, давали поросль. З’їдали молоді пагони і на другий рік. А вже третього року відбувався потужний скачок росту – 1,5 метри за вегетаційний період! От тоді вже тварини втрачали до молодих насаджень інтерес, який спричинений, можливо, її унікальним багатим біохімічним складом і широким спектром лікарських властивостей.
Листя, суцвіття, кора і плоди містять безліч різноманітних органічних сполук, мікроелементів. Перераховувати їх можна довго, найвідоміші - це кофеїнова кислота, флавоноїди, стерини, цілий перелік жирних кислот, в усіх частинах присутній вітамін С, особливо у ягодах. Рослину застосовували при лікуванні холери та дизентерії, як протидіарейний, сечогінний, протизапальний, протидіабетичний, відхаркувальний засоби, для лікування кишкового тракту.
Красива і корисна
Можна садити береку біля свого дому через її корисні властивості та прекрасні декоративні риси: привабливі білі квіти, зібрані у суцвіття, запашний аромат під час цвітіння, гарної форми блискуче листя, смачні ягоди. До речі, кажуть, що наші предки-слов’яни так і робили, у них берека була у великій пошані і вважалась оберегом обійстя. Прекрасне берекове дерево щороку зацвітає на території садиби Вінницького лісгоспу, саме травень – пора цвітіння береки лікарської.
Прессекретар Вінницького ОУЛМГ С.Т.Вовк розповідає про старі берекові алеї на подвір’ї Бритавської школи Чечельницького району. На радість дітлахам дерева восени щедро родять смачнючі ягоди, якими ласують і птахи, і школярі під час перерви.
От такими щедротами багаті подільські ліси. Бережімо їх та шануймо працю лісівників!